b_301_301_16777215_00_images_Poizdka_v_Lviv.jpgБудь-яка мандрівка таїть у собі багато незвіданого і таємничого. Такою приємною несподіванкою і стала для заступників директорів з навчально-виховної роботи ЗНЗ Тисменицького району подорож до Львова, який ще називають маленьким Парижем. Організували цю незабутню поїздку наставник освітян, завідувач районного методичного кабінету відділу освіти Наталія Попадинець, районний комітет профспілки працівників освіти та відділ освіти Тисменицької районної державної адміністрації.
Вузенькі затишні вулиці, неповторна архітектура, чудернацька стародавня бруківка – усе це захопило нас з першої хвилини мандрівки і занурило в незвичайну та хвилюючу атмосферу міста Лева.
Вдихнувши запах ароматної кави, ми направились до візитної картки міста – Львівського національного академічного театру опери та балету імені Соломії Крушельницької. Перлина львівської архітектури розташована в центрі на проспекті Свободи. Вона здіймається на місці, де колись протікала ріка Полтва. Ця надзвичайна споруда вразила нас не лише своїм зовнішнім виглядом, але й внутрішнім оздобленням. Оглянувши інтер’єр Оперного театру, екскурсанти не могли залишитися байдужими від вигляду глядацької зали у формі ліри з балконами, декорованими ліпниною й позолотою, а також плафону із зображенням «Тріумфу слави», який прикрашений алегоричними жіночими фігурами.  
Та найбільше враження справило на нас дзеркальне фойє. Венеційські дзеркала, що розміщені одне навпроти одного, створюють оптичне задзеркалля. Символ міста здатен полонити кожного!
І ось ми в залі на виставі Петра Чайковського «Лебедине озеро». Із завмиранням у серці спостерігаємо за тим, що відбувається на сцені. Сюжет балету нікого не залишає байдужим, ми співпереживаємо героям: Одетті й принцу Зігфріду, незадоволені підступними діями злого чарівника Ротбарта, що знайомить юнака з чорним лебедем Оділією, яка, як дві краплі води, схожа на його наречену Одетту. Але недовго молодий принц знаходиться в омані, він уже поспішає до озера, щоб виправити помилку і перемагає у двобої з лиходієм. Звучить гімн любові, молодості і краси. Вдалі декорації створюють враження, що ніби глядачі то на озері, то на балу. Безсмертна музика геніального композитора, оригінальна хореографія, барвисті костюми, бездоганність танцю солістів викликають неймовірні захоплення.
Після перегляду зворушливого балету ми мандруємо до Архикатедрального собору Святого Юра, який вважається головною святинею українських греко-католиків. Собор розташований на вершині пагорба, що підноситься над містом Лева. З 1998 року собор разом із Ансамблем історичного центру Львова належить до Світової спадщини ЮНЕСКО.
Підходимо ближче до підніжжя споруди. Перед нами – архітектурна пам’ятка ХVІІ століття. Святоюрський собор нині – центр великого архітектурного комплексу. Його характерною особливістю є те, що відкривається перед відвідувачами не відразу, а поступово. Щоб потрапити на площу собору, проходимо крізь ворота, прикрашені статуями, які символізують Римську (латинську) і Грецьку (візантійську) церкви. Сходами піднімаємося до величного храму, що стоїть на кам’яній терасі. Під нею в невеликому гроті – скульптура Святого Онуфрія. Головний вхід довершують два сполучені аркою високі пілони, на одному з яких стоїть величезна статуя Святого Афанасія, а на другому – Святого Лева. Над входом є балкон, над яким підноситься щит, увінчаний кінною статуєю Юрія Змієборця.
Коли ми зайшли всередину храму, то відчули дух святості, блаженства, умиротворення. Привернули нашу увагу головні вівтарні композиції: «Христос Архієрей», «Розп’яття», «Таємна вечеря», вразив величчю завівтарний розпис «Христос-Учитель». Найцінніша реліквія святині – Чудотворна Ікона Пресвятої  Діви Марії, що датується ХІІ століттям. Під вівтарем собору розташований підземний поверх – крипта, де поховані видатні діячі УГКЦ, серед яких митрополит Андрій Шептицький, кардинал Мирослав-Іван Любачівський, кардинал Йосип Сліпий та останки князя Ярослава Осмомисла.
В усі часи собор Святого Юра – свідомий своєї сили і величі, своїх завдань і посланництва, своєї мови до Бога й свого народу.
Наприкінці нашої екскурсії відвідали Музей народної архітектури і побуту «Шевченківський гай», який є одним з найцікавіших місць Львова та місцем, де зібрані найвизначніші зразки архітектурного мистецтва минулого. Територія музею площею 60 га умовно розділена на 7 етнографічних зон. Кожна зона – це міні-село, що складається з 15-20 пам’яток. Ці міні-села мають назви: «Бойківщина», «Лемківщина», «Гуцульщина», «Буковина», «Поділля», «Львівщина», «Полісся».                    
Особливу увагу привернула стародавня дерев’яна церква з с. Кривки (Турківський район, Львівська область). Ця бойківська святиня – шедевр народної архітектури, чарує простотою конструкції, доречністю і чіткістю окремих деталей. Вона була побудована ще в 1763 році. Дивлячись на неї здалеку, створюється враження, ніби її маківки, немов стрункі ялини, зростають з-під землі.
У музеї просто неба представлені кузня, школа, лісопильня, сукновальня, водяний млин, вулик.
Ось і підійшла наша мандрівка до кінця. Природа, свіже п’янке повітря Шевченківського гаю нагадували нам про рідні Карпати. Стомлені, але радісні й одухотворені поверталися додому. Всі ми дуже задоволені екскурсією і вдячні незрівнянному та креативному гідові – Наталії Попадинець.
 
З вдячністю,
заступники директорів навчальних закладів Тисмениччини
 

Календар України

Перегляди статей
274015